СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ ПОНЯТТЯ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ В РОЗРІЗІ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Питання культури безпеки життєдіяльності та здоров’я людини розглядається як пріоритетне у контексті забезпечення сталого розвитку нашої держави та суспільства в цілому. Об’єктом пильного наукового інтересу є орієнтація людини на здоровий спосіб життя, що цілком обґрунтовано, оскільки підвищення рівня загальної культури в області безпеки є однією з основних складових в системі здорового способу життя. Ступінь здоров’я є критерієм безпеки людини і країни в цілому. Формування здорового способу життя –  частина актуальної проблеми формування культури безпеки, забезпечення нерозривності процесів навчання безпечної життєдіяльності і виховання культури особистої безпеки [1].  Забезпечення безпеки кожної людини в процесі її життєдіяльності і підвищення її рівня загальної культури в області безпеки є однією з основних складових в індивідуальній системі здорового способу життя. Тому, здоровий спосіб життя – це цілісна система поведінки людини в процесі її життєдіяльності, яка сприяє забезпеченню його особистої безпеки та благополуччю в житті. Здоров’я людини втрачає свою значимість, якщо людина не підготовлена до безпечної життєдіяльності в реальному навколишньому середовищі, не здатна оцінити рівень небезпеки для життя і здоров’я в конкретній небезпечній ситуації [2].  Все вищезазначене підкреслює нерозривний зв’язок понять «культура безпеки життєдіяльності» і «здоровий спосіб життя». У навчальних закладах  безпека життєдіяльності викладається в системі дисциплін з основ здоров’я. На сьогодні не вироблено єдиного визначення поняття «здоровий спосіб життя». В узагальненому розумінні це поняття трактується як найбільш оптимальна система поведінки людини у повсякденному житті, що дозволяє їй максимально реалізувати свої духовні і фізичні якості для досягнення певного рівня благополуччя без збитку для здоров’я [3]. Із аналізу цього поняття також простежується взаємозв’язок формування здорового способу життя із безпекою життєдіяльності.  Здоровий спосіб життя також розглядається з позицій системного підходу як  цілісна, взаємопов’язана спланована система поведінки людини, якої вона дотримується добровільно і впевнена в тому, що це буде сприяти її безпеці і благополуччю в житті. Здоровий спосіб життя як система складається з трьох основних взаємозамінних елементів, трьох культур: культури емоцій, культури живлення і культури безпеки. Окремі оздоровчі методи і процедури не дають бажаного і стабільного поліпшення здоров’я, тому що не торкаються цілісної психосоматичної структури людини [3]. Об’єднання понять «культура» і «безпека» уперше було здійснено Міжнародним агентством з атомної енергії в 1986 році в процесі аналізу причин і наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Визнано, що відсутність культури безпеки стала однією з головних причин цієї аварії. Культура безпечної життєдіяльності формується упродовж усього життя людини, більшою мірою в період навчання в освітній установі вищої професійної освіти. Як бачимо, на сьогодні в науці є різні підходи до визначення поняття культури безпеки життєдіяльності. Узагальнивши різні підходи до розуміння цього поняття, ми прийшли висновку, що особливість феномену культури безпеки життєдіяльності полягає в наступному:

References

1. Смирнов А.Т. (2013). Здоровый образ жизни и безопасность человека. Вилучено з: http://cyberleninka.ru/article/n/zdorovyy-obraz-zhizni-i-bezopasnost-cheloveka
2. Васильєва Р. (2019) Співпраця закладів освіти та «клініки дружньої до молоді» щодо збереження здоров’я студентів // Збірник наукових праць Житомирського державного університету імені Івана Франка. 66 – 72.
3. Кодекс цивільного захисту України (КЦЗУ) : Науково-практичний коментар. 2015. Вилучено з: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/kgzu/9424-41.html