ЕΡΩΣ AND ΘΑΝΑΤΟΣ IN TIMES OF REVOLUTION: «BLUE NOVEMBER» («SYNII LYSTOPAD») BY MYKOLA KHVYLOVYI

Abstract

The expansion of death (θανατοσ) into the territory of love (Еρωσ) throughout human history received a positivist generalization in psychoanalysis, which became both a phenomenon of humanism and a sign of overcoming the humanistic tradition. This problem was detailed in the concept of Sigmund Freud, and developed later by many philosophers of the XX century, such as Jacques Lacan [5], Erich Fromm [9] and Herbert Marcuse [6]. Еρωσ (creation) and θανατοσ (destruction) are two basic instincts, primordial calls, rooted in the human subconscious, and their constant fusion characterizes the eternal flow of life. The Freudian perception of the phenomenon of violent death is legitimate here, as well. According to Sigmund Freud, any civilization begins with the introduction of methodical bans on primary instincts (equally restraining sexuality and destructive instincts). Over time, Еρωσ wins over its adversary: «social use forces the death instinct to serve the life instincts» [7]. However, the very progress of civilization increases the amount of sublimation and aggression it controls (in both cases, the weakening of Еρωσ, which releases destructiveness, is recorded). Therefore, according to researchers of psychoanalysis, it is logical to assume that «progress is associated with a regressive tendency in the structure of instincts, that the growth of civilization runs into a constant desire for ultimate satisfaction and the achievement of peace» [6], that is, the desire for nirvana muffles the desire for freedom.

References

1. Вісич, О. (2003). «Червоне» і «Синє»: драма пріоритетів постреволюцій ного ренесансу. Retrieved from http://lesiaukrainka. crimea. ua/red&.htm
2. Волошинов, В.Н. (1927) Фрейдизм: Критический очерк, 164
3. Коцур, В., Потапенко, О., & Куйбіда, В. (Ред.). (2015). Енциклопедичний словник символів культури України (5-те вид.). ФОП Гавришенко В.М.
4. Куценко, М. (2016). Дзеркально-символічна трансформація реальності в художній прозі Миколи Хвильового [Неопубл. дис. канд. філол. наук]. ХНПУ ім. Г.С.Сковороди.
5. Лакан, Ж. (2004). Бажання, життя і смерть. «Ї». Незалежний культурологічний часопис, 33, 48–54.
6. Маркузе, Г. (2003). Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идеологии развитого индустриального общества (А. Юдин, Пер.; В. Кузнецова, Стст. предисл.). ООО "Издательство АСТ".
7. Опришко, Н. (2006). «Перверзія» Юрія Андруховича як ландшафт постмодерних варіацій діади «Ерос-Танатос». Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Науково-теоретичний збірник, 440–445.
8. Фрейд, З. (1992). Недовольство культурой. У Психоанализ. Религия. культура (с. 50–112). Наука.
9. Фромм, Е. (1996). Революція надії. У Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія (с. 135–192). Либідь.
10. Хвильовий, М. (1995). Синій листопад. У І. Дзеверін (Ред.), Новели. Оповідання "Повість про санаторійну зону", "Вальдшнепи". Роман. Поетичні твори. Памфлети (В. Агеєва, Упоряд.; с. 109–121). Наукова думка.